Ukrainian Central School Sydney invites you to a Pysanky Workshop!
Partake in the tradition of making Ukrainian Easter eggs.
Let’s enjoy Ukrainian Culture together.
SATURDAY 9 APRIL 2022
FROM 10:00am TO 1:00pm
59 – 63 JOSEPH STREET LIDCOMBE


Ukrainian Central School Sydney invites you to a Pysanky Workshop!
Partake in the tradition of making Ukrainian Easter eggs.
Let’s enjoy Ukrainian Culture together.
SATURDAY 9 APRIL 2022
FROM 10:00am TO 1:00pm
59 – 63 JOSEPH STREET LIDCOMBE
Перша українська школа в Сіднеї
(Клавдій Білинський, claudiusbilinsky@msn.com)
Пишучи про початки українського суботнього шкільництва (і громадського життя) в Сіднею варта згадати, зокрема молодшій генерації, в яких умовинах проходило наше переселення до цієї так далекої від нашого материка країни.
Такі невеселі були напочатку наші перспективи поселення, зібрання родин і виховання дітей. Але доля нам усміхнулася.
Ми довго ждали в таборі на висилку на роботи, бо в Австралії почався затяжний страйк робітників. А в таборі ми розшукували наших знайомих. І показалося, що яких десять з них були досвідченими хористами з гарними голосами, які по війні обїзджали окупаційні терени з концертами для французьких, англійських і американських військ. Був між ними теж хороший дирегент Маркіян Струк.
Ми скоро зібралися разом, доповнили наш ансамблик кількома надійними голосами і почали співати пісень щоби заповнити час, ждучи з турботою аж доля нас не розкине по відсталих просторах. Почув наші співи командант табору і прийшов до нас з проханням: за два дні, казав, приїзджає до табору Міністер Іміграції Calwell – чи не хотіли би ми заспівати йому у програмі кілька пісень. Звичайно, не треба було нас вдруге просити.
З Колвелом приїхало богато журналістів. Наш виступ був добрий і всім дуже подобався. Колвел приступив до нас, розпитував і на кінець запитав:
– What can I do for you?
Ми були приготовані на таке питання:
– Просимо приділити наш хор разом на роботу в Сіднею.
Колвел відразу зарядив: перевезти всіх до Сіднею! На другий день Уряд Праці попросив нас дати їм список хористів. Список виріс з 15 на понад 30, бо всі наші земляки благали нас взяти їх з нами. На третий день нас перевезли до Сіднею на роботи на залізній дорозі і примістили нас в таборі Chullora муніціпалітет Bankstown.
Це був одинокий знаний мені випадок коли Уряд Праці погодився приділити групу людей на тій самій роботі. Чульора був подуманий як табір для робітників-залізничників, але скоро почав перемінюватися на табор теж для їх родин. Почали переїзджати сюди жінки і діти з табору Ковра. Виникло питання навчання дітей рідної мови.
Табір Чульора був поділений на кільканадцять мешкальних блоків. У кожному з них була їдальня на яких 20 людей зі столами і лавками. Їдальні не були популярні і часто зовсім не були вживані. Це були чудові приміщення для навчання дітей по суботах. У таборі був теж зал на 200 людей, який можна було вживати для шкільних імпрез. Отже всі технічні передумовини для суботнього шкільництва існували.
В червні 1950р створено батьківський комітет який вирішив впровадити малу оплату на покриття видатків учителів. Завідуючою навчальної програми і підбору учителів стала пані Лідія Гаєвська, чудовий педаґог і організатор програми навчання. До помочі їй став пан Іван Жестовський, який згодом, по відїзді пані Гаєвської до Мельборну, став керівником школи. Число учнів збільшалося з місяця на місяць. Почали записувати дітей до школи батьки з різних околиць Сіднею. У час свойого розцвіту школа мала біля 80 учнів.
Учителямо також були пан і пані Шкорупії, котрі ще перед війною вчили в Харкові. Часто влаштовувано шкільні імпрези. На Великдень відбулося в залі свячення пасок при спільній участі православного (о. Теодорович) і греко-католицького (о. Копяківський) священників. Також відправляли Служби Божі православний, о. Манько і греко-католик, о. Дячишин.
На закінчення треба сказати, що в українських поселенців в Сіднею все було бажання навчати своїх дітей рідної мови, історії, звичаїв. Тут треба висловити признання передовсім нашим жінкам і матерям, які були головним мотором акції задержання нашої національної ідентичности. Були спроби богатьох родин збирати разом своїх дітей для спільного навчання. На жаль на перешкоді були технічні труднощі: розпорошення поселенців, транспорт, брак приміщень і т.п. Ці труднощі вдалося перебороти людям, які щасливим збігом обставин стали
засновниками нашої першої суботної справжної школи в Сіднею.
Надіслав Андрій Білинський, bilinskya@optusnet.com.au
8/9/2011
02 9665 2920