Category: News

As a proud part of the Ukrainian community, we are excited to have our very own Ukrainian Community radio program “From Steppes to Surf”. Our goal is to share the rich cultural heritage, language, and traditions of Ukraine with our local community and beyond.

However, to make this program a success, we need your support. We are kindly asking for donations to help us cover the costs of broadcasting equipment, production expenses, and other operational costs. Your contribution will go a long way in keeping our Ukrainian Community Radio program on the air and ensuring that our community’s voice is heard loud and clear. Any amount, big or small, will make a difference. Together, let’s preserve and promote our Ukrainian heritage through this vital community radio program.

You can make your donation to the following account:

Name: Ukrainian Association Of Sydney

BSB: 611-100

Account: 100314172

Description: donation to support radio

Thank you for your generosity and support.

Запрошуємо усіх приєднатися до святкування традиційного новорічного свята – Маланки! У програмі концерт, танці, співи, закуски. Традиційно громада спонсорує квитки, які залишаються досить доступними для кожного. Вартість квитка при вході $40. Замовляйте квитки онлайн та економте $5 >>>тут<<<

Malanka is a traditional Ukrainian New Year’s celebration. It starts with a traditional performance and transitions to dancing and singing for all guests until late.

Guests will taste some Ukrainian snacks during the evening. We will also offer a complimentary drink.

Please note, we don’t sell alcohol or food on premise. However, you are free to bring your own refreshments.

If you have any questions, or if you haven’t been to similar event before then feel free to reach out to us via email (info@hromada.org.au) or phone (02) 9749 1912

Haven’t booked your tickets? What are you waiting for? Early bird (until 13 Jan 2023) – $35 – book online at: https://www.eventbrite.com.au/e/malanka-2023-tickets-492201496927. At the door ticket price – $40.

У серпні 2014 року на територію України зайшли батальйонно-тактичні групи російської армії. Саме вони, порушивши всі домовленості, розстрілювали наших бійців, що виходили з оточення під Іловайськом. Цей день уважають початком «гібридної» війни Росії проти України. А от ексрадник президента Росії Андрій Ілларіонов, змушений залишити Росію, вважає дещо інакше.

Лінгвістична війна — складова «гібридної»

— Спочатку Путін розпочав лінгвістичну війну проти українців, — вважає пан Ілларіонов. — Упродовж усіх років свого правління він уживав словосполучення «в Україні». А 27 липня 2013-го, виступаючи в Києві на російсько-українській конференції, присвяченій хрещенню Київської Русі, вперше використав «на Україні». Приклад «вождя» наслідували патріарх Кирило, керівник МЗС Сергій Лавров та інші російські чиновники.

Цікавий факт: у першій половині того дня, тобто 27 липня, під час зустрічі з Віктором Януковичем, членами священного Синоду УПЦ МП російський керманич вживав «в Україні». А вже за кілька годин змінив свою позицію. Отже, перейшовши від використання граматичної форми «в Україні» до граматичної форми «на Україні», Путін розпочав лінгвістичну війну проти українців, яка є надважливим елементом гібридної агресії. Відтоді «на Україні» постійно на вустах у Путіна.

Очільник РФ переконаний, що «немає окремого українського чи російського народу, а є один спільний — руський». Нашу мову називав неодноразово діалектом російської. Звісно, прокремлівсько-придворні політики, пропагандисти вслід за вождем твердять те ж саме. А інколи їхнім «одкровенням» позаздрив би й сам Йозеф Геббельс. Один з таких «експертів-мовознавців», виступаючи на одному з телешоу російського ТБ, заявив:

— Своєю мовою, культурою українці зобов’язані саме російському народу. Якщо порівняти наші мови, то вони навіть не рідні сестри, а сестри-близнюки. Ми, руські люди, не просто викохали українську мову, а й зберегли, не дозволивши розтанути їй серед інших мов.

Коли я слухав цього «мовознавця», створювалося враження, що виступає не просто невіглас, а потенційний клієнт лікарів-психіатрів. А щоб у цьому вкотре переконатися, достатнього ознайомитись з хронологією «викохування» української мови російськими царями й генеральними секретарями компартійного режиму.

«Поважаю українську, але спілкуюся російською…»

Коли я вперше приїхав до Києва, а було це на початку 1990-х, то здалося, що я потрапив не до української столиці, а до середньостатистичного російського міста. Передусім через домінування в місті російської мови: на всі запитання українською кияни відповідали російською. Я вже не кажу про те, що більшість інформації, розміщеної на вулицях міста, були мовою країни-сусідки.

Відтоді минуло майже 30 років. І попри всі труднощі із запровадженням у всіх сферах державної мови зрушення є. І видно їх, як мовиться, неозброєним оком. Про це свідчать і результати соціологічного опитування, проведеного науковцями Інституту української мови НАНУ спільно з Ґіссенським інститутом славістичних студій (Німеччина), українська мова хоч повільно, та дедалі впевненіше відвойовує у суспільстві свої позиції. На запитання «чи згодні ви з твердженням, що українська мова є одним з атрибутів державності України?» ствердно відповіли майже 80 відсотків, понад 90 відсотків опитаних вважають, що громадяни України мають володіти українською. Щоправда, опитування засвідчило, що «тільки українською» й «здебільшого українською» спілкуються близько 50 відсотків. Тішить те, що років 10–15 тому кількість таких українців, особливо серед жителів великих міст, була в рази менша.

Слід визнати й той факт, що чимало українців, які добре володіють державною, у повсякденному спілкуванні схиляються до російської. Досить показовим є зізнання досить відомих спортсменів:

«Українська моя рідна мова, але тепер простіше говорити російською… Не хочу ділити на україномовних і російськомовних, у мене є своє бачення, для мене це не проблема… Я можу спокійно говорити українською. Але якщо у тебе практика й набагато частіше спілкуєшся російською, то з часом цією мовою говорити стає комфортніше».

«Я живу в Україні, добре знаю українську, можу нею розмовляти. Але в моєму спілкуванні, побуті використовую російську. Хочу бути максимально щирим щодо цього».

Що можна сказати? Краще іспанського політика Хосе-Марії Арце, який вважав, що «мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає», не скажеш. І нині, на 30-му році існування незалежної Української держави, знаходяться люди, які твердять про «утиски російської мови і її носіїв, право кожного громадянина спілкуватись тією мовою, якою вони бажають, насильницьку українізацію» тощо. В окремих політиків особливу лють викликало ухвалення торік Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Один з його противників договорився до того, що цей закон «відкидає Україну в Середньовіччя, грубо порушує права людини, спонукаючи людей звертатися до Європейського суду з прав людини». А інший його колега відверто заявив в одному з численних інтерв’ю, що кінофільми краще продукувати російською, оскільки вони мають значно ширший попит. Почувши подібні «одкровення» цих панів, на думку спали слова Квітки-Основ’яненка, якого часто називають батьком української прози. Так ось, у грудні 1841-го він писав:

«Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова є дикунською говіркою, порівнюючи її до мови української. Коли вони повитягують з московської мови все українське, то найзапекліший московський шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво й нижчість московської говірки супроти української мови».

Крига, нарешті, скресає

Попри всі труднощі й негаразди на цьому шляху українська мова останнім часом усе ж почала домінувати в освіті, кінопрокаті, книговиданні й на радіо. Про це свідчать дані аналітичного огляду «Становище української мови в Україні», оприлюднені рухом «Простір свободи». Згідно з матеріалами огляду, 56 % усіх пісень, які лунають в ефірі загальнонаціональних радіостанцій, україномовні. А 90 % радіопрограм ведуть українською. Обидва показники зросли за рік і значно перевищують установлені законом квоти (35 % для пісень і 60 % для мови ведення). Отже, українська стала природною для радіоефіру в усіх регіонах країни.

Зміцнила вона позиції й в освіті та книговиданні: частка школярів, які навчаються українською, зросла. Побільшало і друкованих видань українською та україномовних книг. Їхня кількість — 85 % сукупного накладу.

З 374 фільмів, що вийшли останнім часом у кінопрокат, 47 зняті в оригіналі українською мовою, 194 дубльовані, а 152 — озвучені з іноземної мови на українську, 78 фільмів мають українські субтитри. У 89 % випадків фільми в кінотеатрах демонструють українською як мовою оригіналу чи дубляжу, в інших випадках — озвучені або субтитровані українською. Водночас моніторинг у сфері громадського харчування засвідчив, що у 26 містах (ідеться про всі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ і Сєвєродонецьк) лише 37 % кафе й ресторанів мають українську вивіску, у 75 % закладів є меню українською й тільки в 51 % закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою.